Контраданси, популярні ще в останню чверть XVIII ст., протягом усього ХІХ сторіччя; деякі збереглися до Першої світової та навіть пережили її.

Танці ери Громадянської війни у США (1861-65) є збіркою давніх англійських контрадансів та різноманітних кадрилей, привезених з-за океану протягом часу від колоніального періоду до власне Відокремлення Півдня.
Деякі з них можна віднести до загальної категорії контрадансів Дового ХІХ та використовувати так само для заходів, що відповідають Англії часів Регентства.
В нашій Студїі подані нижче танці розбиралися в рамках проекту "Сіре та Синє", тому вони розміщені не в розділах контрадансів.

Контраданси у вальсовому розмірі та на відповідних кроках, розібрані за джерелами XIX cт. або створені у ХХ-ХХІ ст.

Назва походить від слова "quadro" - чотири; цей різновид бальних танців походить від народних, для яких були потрібні чотири людини, тобто дві пари. З часом схема стала потребувати чотири пари, розташовані у каре (квадрат). Згодом додалися варіації побудови: колона (дві лінії з пар, обличчам одна до одної), подвійне каре (8 пар), та навіть побудови із числом "три" в основі.

Контрданси, які вивчаються у Royal Scottish Country Dance Society.

Контраданси на па-де-буре та па менует, вивчені на майстеркласах Юлії Ваш.

Schottisch (шоттіш, проте у нас зазвичай "скотіш") - народний танець, розповсюджений в німецьких, австрійських, швейцарських і скандинавських землях.
Тацень споріднений із Rheinländer (Рейнський лендлер) і Bayrisch-Polka (Баварська полька).

Музика скотішу зазвичай двохдольна.

Сама назва, ймовірно, походить від назви дещо подібного за схемою Ecossaise (Екосез - шотландський вальс).

Перший запис скотіша датується 1810 роком. Вочевидь, основним матеріалом для його створення слугували розповсюджені в Німеччині ще у XVIII столітті танці зі спільною назвою Hopser (стрибунець).

Схема і характер скотішів змінюється в залежності від регіону, проте загальними рисами залишаються подібний до полечного змінний крок зі стрибками або без них і двоскладна послідовність - чергування парної кількості схожих за ритмом, але різних за малюнком простих фігур. Іноді до скотішів відносять також різні форми рейнських лендлерів, баварських польок, інших - здебільшого повільних - полечних обертань.

Невдовзі після свого виникнення скотіш зʼявився і в бальних залах, проте, на відміну від своєї ровесниці польки, залишився бальним танцем лише середини ХІХ століття.

Найпростіша і найрозповсюдженіша схема скотішу складається з двох фігур:

Партнери перебувають у закритій позиції;
Такт 1: Два приставних кроки вперед (пара рухається боком)
Такт 2: Два приставних кроки назад
Такти 3-4: Пара обертається на простих кроках на місці за г.с.

Водночас навколо Wien (Відень), в регіоні між Gmünd (Ґмунд, Баварія), Bratislava (Братіслава, Словакія) і Puchberg am Schneeberg (Пухберг-ам-Шннєберг, Верхня Австрія) розповсюдження набув так званий Ungarisch Schottisch (Угорський скотіш) або Schottische aus Gmünd (Скотіш з Ґмунда), де у другому такті замість кроку партнери передніми або зовнішніми ногами ставлять т.зв. крапки - вперед, вбік, приступити.

В залежності від регіону, такти 3-4 можуть змінюватися різними варіаціями - обертанням дами, обертанням кавалера і дами, переходами, обходами, іншими взаємодіями у парі і з іншими парами.